Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства «Підприємство Замкової виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№ 58)» (далі - Підприємство № 58) до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області (далі - Інспекція) про визнання нечинною та скасування вимоги частково,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року Підприємство № 58 звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати нечинними та скасувати пункти 2 - 4, 6, 8 вимоги Інспекції від 22 серпня 2012 року № 3-33/1909 про усунення порушень, виявлених ревізією (далі - вимога від 22 серпня 2012 року).

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно дійшов висновків про несвоєчасне та неповне перерахування позивачем до бюджету частини чистого прибутку, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 143 850 грн, а відтак вищезазначена вимога є незаконною.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 лютого 2014 року зазначені судові рішення скасував та прийняв нове - про задоволення позову.

Приймаючи вказане рішення, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що Інспекція зобов'язує Підприємство № 58 порушити певні питання та вчинити дії. Проте Інспекція не вказує на те, якою нормою закону (підзаконного акта) передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, Інспекція звернулась із заявою про її перегляд із підстави неоднакового застосування касаційним судом положень статті 2 Закону України від 16 жовтня 2012 року № 5463-VI «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 5463-VI), пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), та просила скасувати її.

На обґрунтування заяви додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року (№ К/9991/69166/12), у якій цей суд зазначив, що відповідно до статті 2 Закону № 5463-VI та пункту 46 Порядку Інспекції надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, може бути зазначено у вимозі, проте вони можуть бути стягнуті у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував норми матеріального права, а саме Закон № 5463-VI та Порядок.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 2 Закону № 5463-VI головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_47/ed_2014_12_28/pravo1/T293900.html?pravo=1>№ 5463-VI Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку визначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Таким чином, є підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 22 серпня 2012 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії Підприємства № 58.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, № 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14).

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. ТерлецькийМ.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін